МАРІЙКИНА САДИБА: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ
СЬОГОДЕННЯ
14 червня 2006 року до нас в садибу прибула найперша група відпочивальників – 47 туристів з Херсону. Це було справжнє бойове хрещення. Бо чим ближче була дата прийому гостей, тим більші оберти набирали підготовчі роботи. Якщо на першому етапі, що почався пізньої осені 2006 року, працювала над проектом лише наша родина: мій чоловік, моя мама, мої дві доньки. На честь молодшої ми і назвали садибу Марійкиною. (МарійКина, бо ближче до нашої південно-української вимови). Потім все більше родичів, знайомих, сусідів, односельців нам допомагали. Звісно, по-перше, було цікаво, що там Михайло з Ольгою затіяли: покинули село після випускного балу, поїздили по світу, залишили міську квартиру, а тепер хочуть жити в Іванівці… По-друге, також цікаво, скільки ж це сил, часу і коштів треба, щоб перетворити на справжню садибу те, що вони придбали…
А якщо серйозно – і коштів обмаль, і часу, а сили додавало бажання здійснити мрію та жорсткі умови банківського кредиту.
Поштовх до втілення мрії дав обласний кооператив з розвитку зеленого туризму «Оберіг Херсонщини». Спочатку я співпрацювала з кооперативом як дизайнер, тоді мене дуже зацікавив саме краєзнавчий аспект його діяльності. І спочатку разом з кредитною спілкою «Громада» вони були нашими партнерами і вболівальниками.
Енергетику гасла «Відкрий Херсонщину для себе!» наша родина сприймає як власну і дуже патріотичну програму дій. І наші гості з цікавістю приєднуються до нас, коли ми невпинно продовжуємо відкривати для себе невичерпні багатства рідної землі – її природу, історію, людей, традиції та звичаї.
***
Марійкина садиба знаходиться в центрі села Іванівки Голопристанського району Херсонської області. Іванівка – унікальне 250-літнє село, яке розташоване на кількох кордонах: так званих «українських кара-кумів» і Ягорлицької затоки, степу і лісу, сільськогосподарських угідь і Чорноморського біосферного заповідника.
У нас все поряд з садибою – два магазини-бари, магазин господарчих товарів, автобусна зупинка, будинок культури з бібліотекою, православна церква Івана Богослова, фельдшерський пункт, аптека, пошта, відділення банку і навіть віковий дуб та господарська будівля поміщицького маєтку кінця ХІХ століття. Дорога від Херсона асфальтована, 93 км, пролягає мальовничими місцями.
Подвір’я має площу більше 40 соток, будинок для гостей (3 кімнати, вітальня, веранда), майже столітня хата, де є дві світлиці для прийому гостей, а також знаходиться кухня з газовою та мікрохвильовою плитою, автоматичною пральною машиною.
Господарчий двір відгороджений окремо. Також маємо літній варіант двох туалетних та двох душових кабінок. Обладнали зручності у будинку (душова кабінка, туалет і умивальники). Є місце для автостоянки. У нас власний мікроавтобус, пересування яким в межах села та околиць входить у вартість проживання.
На сьогодні проживання за добу з триразовим харчуванням (не у свята) у нас коштує 200 грн. на 1 особу. Дітям – обов’язкові знижки. Для одноденних екскурсій вартість перебування – 40 грн. для дітей, 80 грн. для дорослих (обід, розважальний комплекс, знайомство з садибою, екскурсії на замовлення).
Основні напрямки діяльності:
- підтримання постійної готовності для прийому гостей,
- збирання і реставрація старожитностей,
- виготовлення сувенірів, оберегів,
- пошуки цікавих краєзнавчих матеріалів,
- рекламно-інформаційна діяльність.
Щодня наші гості можуть обирати, чим, окрім купання в затоці, прогулянок околицями, та споживання сільських делікатесів хочуть займатися. Пропонується таке: майстеркласи з виготовлення оберегів, сувенірів та килимків, готування місцевих страв, фотосесія в українських строях з використанням предметів старовини, катання на бричках, участь в господарчих роботах (наприклад, доїти сусідську корову чи працювати на городі), заготовка лікарських рослин, матеріалів для оберегів та сувенірів, полювання, збирання грибів, у спорудженні козацького бурдюга, у ліпленні скульптур з глини, стрільба з гігантської рогатки, можна потренуватися носити воду відрами на коромислі, і т.п. Особливо яскравими для наших гостей є відвідини у нашому селі народних, християнських свят згідно календарного циклу. Ми завжди готові прийняти туристів (індивідуальних і групи) на винятково цікаві і веселі свята народного календаря: зимові – Свято вовків, молодіжні свята Св.Катерини та Св.Андрія, День Святого Миколая, Новий рік, Свят-вечір та Різдво, Меланки та Василя, Богоявлення, Водохрещі, Стрітення; весняні – Масниця, Великодень, зелені свята; літні –Трійця, Купала, свято першого снопа, обжинки; осінні – братчини і т.д. Гості зможуть не лише побачити, але й взяти участь у обрядах, іграх, гаданнях, колядуванні та щедруванні, гаївках; отримають подарунки, посмакують традиційними та обрядовими стравами, побачать вертеп та інсценізацію народних легенд. І так протягом року ми відзначаємо кожне свято.
Марійкина садиба – відправна точка для безлічі цікавих за змістом, різних за форматом та рівнем активності маршрутів.
За віддаленістю це можуть бути маршрути в радіусі до кількох кілометрів, до кількох десятків кілометрів, і по усій території Херсонщини (оскільки маємо власний транспорт і володіємо інформацією).
За форматом:
- природничі зелені маршрути (спостереження за птахами (birdwatching) прогулянки в сосновий ліс, у березові саги, до піщаних кучугур і по степу, до узбережжя Чорного моря (відкрите море), до пам’яток природи, до цілющого гейзера, до лікувальних озер; екстремальний варіант – пішохідний кількаденний маршрут на півострів Кінбурнська коса, риболовля на Дніпрі);
- екологічні маршрути (збирання соснових шишок для вирощування саджанців, очищення русла струмків, прибирання сміття на березі затоки);
- історико-ностальгічні маршрути (поселення Веремени епохи бронзи, унікальне Ягорлицьке давньогрецьке поселення, до скіфсько-сарматських курганів, озеро Оджиголь, маршрути, пов’язані з історією родини Фальц-Фейнів – особливо маловідомі, до унікальних маяків Нижнього Дніпра);
- історико-етнографічні маршрути (по місцях козацької слави, та пов’язаних з відомими особистостями, православні храми Херсонщини, знайомство з типами традиційного житла Півдня України, до майстрів з вишивки);
- маршрути, що знайомлять з сучасним сільським життям (до місць традиційного виноробства, до фермерського господарства, на соляний промисел, на рибальський промисел, до лісопромислового господарства);
- місцеві фестивалі та сільські свята, участь в традиційних обрядах народного календаря.
Також ми можемо поїхати на гостину до інших господарів на території Садівської сільської громади.
За рівнем активності: можна просто спостерігати за процесами, обрядами, а можна взяти інструменти або перевдягатися у костюми і стати активними учасниками дійства;
можна подорожувати пішки, можна на бричках, велосипедах, на авто.
Якщо підвести підсумки на сьогодні, ось що маємо:
Протягом червня-жовтня 2006 року побувало у нас на одноденних гостинах 10 груп загалом – 106 осіб, відпочивали від 2 до 10 днів – 29 осіб, приїжджали побачити садибу (без екскурсії та обіду) – 30 осіб, всього – 165. Кожного наступного року кількість гостей постійно збільшується. Цього року більше 500 осіб стали гостями Марійкиної садиби.
Найбільше гостей дізнаються про нас завдяки нашому сайту www.sadyba.ks.ua. Також приїздять знову ті, що побували у нас або запропонували своїм знайомим – і це особливо приємно. Знайомство з різними людьми на фестивалях та святах, де ми часто буваємо, також дає можливість розповсюджувати інформацію про нашу садибу.
Влітку, коли у нас був вільний час, ми рекламували нашу садибу і туристичні маршрути нашого кооперативу на курортному узбережжі Голопристанського району.
Ми кілька років брали участь у виставці в Пирогові, організованій Всеукраїнською спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Дуже цікаво і корисно було познайомитися з роботою колег, і розповісти про садибу тим, хто планував літній відпочинок.
Київська журналістка Лариса Ларіонова, яка приїхала до нас у відпустку разом з чоловіком та онуком, опублікувала в «Урядовому кур’єрі» (від 23 серпня 2006 р.) статтю «Купальські зорі Херсонщини» – про перебування у нас.
Обласний телеканал «Скіфія» випустив в ефір цикл сюжетів про життя Садівської сільської громади, майже в кожному з них є матеріал про нашу садибу, про експозицію старожитностей і сувеніри, все це транслюється на всеукраїнських каналах як кращі репортажі ХОДТРК. Вийшла в ефір спеціальна телепередача про мої ляльки-мотанки.
Разом з сільською радою та громадою села ми завжди готуємося і відзначаємо Храмове свято церкви Івана Богослова, День села Іванівки. Цього року ці святкування відбулися на більш високому рівні, ніж у минулому: ось що значить об’єднати зусилля. Дуже приємно відзначити, що до нас приїздять надзвичайно цікаві люди. Вони різні за віком, фахом, уподобаннями, але об’єднує їх особлива небайдужість до долі нашого краю. Серед них священнослужителі, вчені, викладачі шкіл та вузів, підприємці, журналісти, психологи, дизайнери. Це велика підтримка для нас, а також і для сільської громади. Наші односельці чують відгуки наших гостей і все більше розуміють, що треба берегти ту унікальність, чистоту і красу, яку доля подарувала Іванівці.
Часто гостює у нас вчений-археолог, кандидат історичних наук МИКОЛА ОЛЕНКОВСЬКИЙ, визнаний в Україні й за її межами фахівець з проблем археології кам’яного віку та палеоекології Південної України. Окрім науково-дослідницької діяльності дуже велику увагу він завжди приділяє історичному просвітництву та популяризації пам’яток археології й української історії. З Миколою Петровичем ми не лише збирали гриби, спостерігали в кучугурах за ящірками-ендеміками, але й готуємо разом до друку цікаве видання про природні та історичні пам’ятки на узбережжі Ягорлицької затоки.
З кожним днем ми все більше впевнюємося, що це саме той проект, – патріотично-бізнесовий – у якому згодилося все, що вміє робити кожен у нашій родині, наприклад: мамин смачний борщ, її фіранки та вишиванки, вміння хазяйнувати у мого чоловіка, Софійчині і Марійчині творчі розробки від елементів інтер’єру, сувенірів до сторінок сайту, моє захоплення краєзнавством та етнографією. Садиба ще більше здружила і об’єднала нас.
ТРУДНОЩІ ПРОЕКТУ
Якщо маєш серйозний бізнесовий проект, то не можна ні на кого перекладати його здійснення. Тому вважаю, що треба розраховувати насамперед лише на те, що у нашому випадку ми можемо зробити силами своєї родини. Найголовніші труднощі – фінансові, вирішувати які можемо лише самотужки.
На початку нашої діяльності ми скористалися послугами «Укрсоцбанку», кредитної спілки «Громада» – спеціальними кредитами для розвитку сільського туризму.
Я вважаю, що матеріально підтримувати сільський туризм треба так: забезпечувати безкоштовне навчання, обмін досвідом, а для тих господарів, які найкраще вміють приймати гостей – фінансувати поїздки на республіканські і міжнародні туристичні виставки. Бо на виставки їздять лише чиновники, а користі з цього для розвитку сільського туризму дуже і дуже мало. А все інше господарі повинні робити самі, бо якщо з ними дуже панькатися, то нічого у них не вийде. Головне, щоб не заважали невдалі закони і нерозумні службовці. І особливе і найперше питання – допомагати господарям у рекламно-інформаційній діяльності, щоб відпочивальники легко могли знайти відомості про цікаві сільські садиби.
ЧИ Є У НАС ПЕРСПЕКТИВИ
Впевнена, перспективи є.
Основні напрямки діяльності за умовами проекту апробовані, треба працювати далі. Найголовніше для нас на сьогодні – поширення інформації про свою садибу, про туристичні маршрути, які ведуть через Іванівку. Це запорука успіху в майбутньому.
Ще більше будемо співпрацювати з односельцями. Зараз я пропоную їм приносити на продаж для туристів свою продукцію, купую у них те, чого немає у моїй садибі. Я думаю і тут є непогані перспективи, просто вони повинні відчути стабільність нашої роботи.
Будемо й далі брати активну участь у заходах місцевого будинку культури – доживемо й до власного фестивалю.
Звичайно, працюємо, щоб гостям було ще зручніше і цікавіше у нас.
Дуже особисті дві мрії: велика піч, за нашою південною традицією – на подвір’ї, буду пекти хліб і пироги; а також більше костюмів для гостей, щоб могли перевтілитися на місці Ягорлицького поселення в греків, біля курганів – у скіфів, біля козацького дуба – у козаків і т.д.
Ось так живе Марійкина садиба. Завважте, відпочивальний сезон у нас продовжується увесь рік. Ласкаво просимо!
Ольга Жукова,
господиня садиби
